“Совість за 100 тисяч”

Поки є час, натхнення і залишки турнірного адреналіну, напишу кілька слів про минулий турнір «Трініті», що сьогодні завершився на Прилбичах.

Ви не прочитаєте тут ні про корм, ні про тактику, ні про прикормки та колір насадки. Соррі, але сьогодні мушу написати про інше… Самоповага та порядність – цих якостей не буває трохи, вони або є, або нема. Принаймі, так я ділю людей – на тих, з якими можна піти в розвідку, та на інших – з якими, як каже народна мудрість, не варто й «с@ати сідати на одному полі»…
Ну поїхали. Коротко про регламент, щоб було зрозуміло, про що буде мова.
Турнір, який організував Михаць Ярослав, з найбільшим в Україні призовим фондом. Перше місце 200 тисяч гривен, друге та третє по 100 тисяч – є за що поборотись. От і будемо говорити про методи боротьби деяких команд.
Ще мушу написати про формат. Змагання проводяться в 2 етапи. На водоймі 4 зони (A, B, C, D), і місце в зоні в кожному етапі – це кількість балів, за сумою яких і визначається переможець. Тобто, якщо команда «Файні хлопи» зайняла в першому етапі друге місце в зоні, то це 2 бали; якщо в другому етапі перше місце, то це один бал. Сума три бали. В кого менше – той і виграв. При рівності балів перемагає той, в кого більша загальна вага виловленої риби за два етапи.
Дуже складним був перший етап, але ми врезультаті змогли його виграти. Стали не лише першими в зоні, а й першими в турнірі, маючи не просто один бал, а ще й найбільшу вагу виловленої риби. Але жеребкування другого етапу відправило нас в сектор А3 – один з найгірших в зоні. Крім того, саме в цій зоні купа сильних команд. Сусіди ліворуч та праворуч – 2 команди клубу «Трініті», ще в двох секторах спортсмени, які є, або були учасниками клубу «Трініті», і в крайньому перспективному секторі сильна команда «Легіон». Результат – третє місце в зоні (як я вважаю максимальний результат для цього сектору при такій погоді) і три бали. В сумі 4 бали. Запам‘ятайте – в нас 4 бали (1+3)❗️
А тепер про зону С, де не просто ловилась, чи не ловилась риба – кипіли мізки, сивіло на задниці волосся, сідала батарейка в калькуляторі, закінчилась валер‘янка… І ще там живе «жаба»… Така смердюча, зморщена і противна… ЖАБА! Цікаво, хоч хтось з шести учасників задумався: «А може це неправильно – на@обувати своїх партнерів…»
Мова про VCC – Волинський короповий клуб.
Перший тур – обидві команди VCC потрапляють в зону С в два найкращі сектори в цій зоні. Впевнено і прогнозовано займають перше та друге місця. VCC 1 перше місце – 1 бал; VCC 2 друге і 2 бали. Молодці – реалізували 2 хороші сектори. Нічого дивного – сильний клуб і сильні спортсмени.
Другий етап – знову VCC 1 та VCC 2 потрапляють в зону С обома двійками. Непогано починають ловити, боряться між собою за перше та друге місце в зоні. Ключове слово «БОРЯТЬСЯ»! Саме ж так має бути в спорті, правда? Ми часто з моїми партнерами з РК Кричевичі стаємо конкурентами на змаганнях, і змагаємось до останньої хвилини. Так навіть набагато цікавіше – обловити партнера. Але цей результат важливий ЛИШЕ під час самих змагань – після фінішу немає значення, хто виграв, а хто зайняв друге місце. За це ми і любимо карпфішинг! Бо це не просто відпочинок на природі, а ще й заряд бадьорості та шаленого адреналіну. Це емоції від ЧЕСНОЇ гри за прозорими правилами та дикий кайф від отриманого результату. ЧЕСНОЇ гри! VCC, ви знаєте, що значить цей вираз?
2 години до фінішу. Ми вночі не змогли піймати жодної риби. На вечірній протокол були треті в зоні, відставали від команди «Легіон» на 6 кг. Чи є риба в «Легіону» на ранок ми не знаємо. Одна риба, яка може вивести нас на друге місце в зоні, і, відповідно, або на друге чи третє місце в загальному заліку. І ось в цей момент, коли чекаєш покльовку більше, ніж дівчину на першому побаченні, бо кожна піймана рибка може стати переможною, з‘являється… Покльовка? Ні – з‘являється Вася! Той самий Вася з VCC 2, що мав би бути в зоні С, яка знаходиться за кілька кілометрів. Він для чогось притопав на протилежний кінець озера. Язик на бороді, очі налиті кров‘ю, рухи судорожні і хаотичні…)
Загадка 1️⃣ – що робить Вася? )
В зоні В Дамір, капітан клубу VCC 1
в цей самий час. Ви подумаєте, що дивиться за тактикою суперників. Ну це ж логічно, з його досвідом – він швидше може побачити все, що треба. Але для чого йому ця інформація за 2 години до фінішу? Може, збирається після турніру залишитись порибалити і вибирає собі сектор перспективний?
Загадка 2️⃣ – що робить Дамір? )
Залишки напівклубу VCC (бо ж частина розбіглася) в зоні С, напевно, мали би теж з нетерпінням чекати покльовку, намагаючись вирвати перемогу, правда?
В Шекспіра було:
«Быть или не быть, вот в чём вопрос. Достойно ль смиряться под ударами судьбы, Иль надо оказать сопротивленье…»

Бути чи не бути, ловити, чи не ловити, змиритись з результатом чи боротись…)
Загадка 3️⃣ – чому вони не впевнені, чи треба їм ще ловити рибу, скоро ж фініш, а різниця менша, ніж 3 кг? Одна риба все вирішує. Невже здалися просто…?

І найцікавіше. Є один короп в озері Прилбичі, який сидить в мішку і не знає своєї участі. Всіх його колег вже зважили, пофоткали і відпустили, а він єдиний, хто не може ніяк оцінити попередній місяць своєї дієти – його чомусь не важать і не відпускають. Чи вага поламалась, чи нема чим фоткати, сіла батарея в айфоні…? Хвилюється рибка, місця собі не знаходить – раптом не зважать; може не відпустять; невже з‘їдять? 😭😭😭😭
Загадка 4️⃣ – яка подальша доля чекає на бідну тваринку?
Далі буде…

Продовжуємо…) 

9.00, до фінішу лишається година. Туди-назад по зоні А продовжує нервово крокувати Вася; згриз собі всі нігті і скинув кілька кілограмів від несамовитого хвилювання. Кажемо, що нічого за ніч не зловили, але він не вірить, хоче переконатися. Час від часу спілкується по телефону з Даміром (я так думаю), розповідаючи про обстановку на фронті. Питаємо:

    –   Вася, що купиш, якщо 100 тисяч виграєте?

  • Напевно, 2 нових палки і 2 катушки. 

Посмішка, як в новонародженої дитини після годування. На мить Вася замріявся, уявляючи, як буде виважувати рибу новими крутими  вудлищами…) 

   –    Так ви точно нічого не зловили, бо в одеситів 4 риби?

   –    Вася, та нічого не зловили – кажи Даміру, що може випускати, жартуємо ми… 

  Кілька секунд на завантаження та переварювання інформації, черговий дзвінок Даміру, чіткі вказівки залишатись в зоні А до фінішу – не вірять нам, риба ж може бути, все-таки, в мішках…) 

    

  Думаю, час внести ясність в необхідність такої складної «многоходовочки». 

  ситуація 1️⃣ Якщо ми займаємо друге місце в зоні, Даміру потрібно зважувати того коропа, щоб вигравати свою зону і мати 2 бали за сумою двох етапів. Бо, якщо він буде другий в зоні, то матиме три бали, і в нас три бали. Але так, як в нас більша вага виловленої риби, ми будемо другі, а він третій. 

  ситуація 2️⃣ Якщо наша друга двійка виграє зону В, то ситуація аналогічна – Даміру потрібно зважувати рибу, щоб бути другим в загальному заліку.  

  ситуація 3️⃣ Якщо ми другі в зоні, а наша друга двійка перші, то цю рибу треба тим більше зважувати, бо інакше VCC взагалі вилітають з призової зони. 

   ситуація 4️⃣ Якщо ми не займаємо друге місце в зоні, і наша друга двійка не займає перше місце в зоні, то тоді цю рибу зважувати не можна. Бо, якщо він її зважить і VCC 1 виграє зону С, матиме 2 бали, займе друге місце; але тоді VCC 2 матиме 4 бали. І в нас 4 бали. Але по загальній вазі в нас набагато більше риби, то ж ми виходимо на третє місце за сумою двох етапів. 

   Ось така математика, яку ніяк не може осилити Вася, то ж просто збирає інфу, передає її в командний центр, і зі штабу отримує подальші вказівки, як діяти…) 

   – Рома, давай хтось з нас піде в сектор Даміра і подивиться, що там відбувається. Він 100% притримає рибу в мішку. Ми ж можемо зняти це на відео… 

   – Перестань, Дамір не буде такою фігньою займатись. Ми його взяли на три чемпіонати світу, він організовує змагання на Кричевичах – він не та людина… 

   – (перебиваючи) Рома, я тобі кажу, що він «вЄрняк заникає рибу…»

  Ось такий діалог тривав майже 10 хвилин в мене по телефону з Василем Безносько, що рибалив в зоні В. Ситуація читалася, але я звик довіряти людям. Особливо тим, з якими «не один пуд солі з‘їли», з якими є спільні справи, з якими ловили рибу разом в секторі (не лише Дамір ловив зі мною рибу раніше, а й кілька інших спортсмені з клубу VCC виступали разом зі мною на різних змаганнях, і впевнено вигравали їх). Врезультаті ніхто з нас в зону С не пішов…) 

   Трохи історії, про яку я ще нікому не розповідав. В 2017 році перед чемпіонатом світу в Угорщині я поставив собі за мету зібрати сильну збірну навіть, якщо спортсмени будуть з інших клубів. І, хоч ми виграли відбори, і мали би їхати виключно складом РК Кричевичі, в збірну були запрошені в якості запасних Віталій Лущенко та Дмитро Лавріненко (він тоді ще не був в клубі) – дві людини, що можуть при необхідності вийти на заміну і кинути далі. Крім того, потрібні були люди, які зможуть добре організувати роботу поза межами сектору – дивитись за сусідами, поїхати на жеребкування, відстояти правоту збірної при виникненні спірних ситуацій, доносити мені перевірену інформацію з інших зон, щоб можна було корегувати тактику і т. д. Це все дуже важливо. То ж потрібні були люди з досвідом, щоб я міг спокійно готуватись до змагань, а після старту спокійно працювати в секторі і не відволікатись. Цими людьми стали Влад Бугай, Тарас Сендега і Дамір Шихотаров. І, якщо з першими двома все було ок, то через Даміра виникали дуже жваві суперечки між нашими хлопцями. Всі без винятку мене з піною біля рота переконували, що його не можна брати в збірну. В хлопців були 2 аргументи: 

 1) він ловив в складі збірної України в попередні роки. Там часто на відборах було не все чесно, прозоро та не зовсім за правилами. Я «відбивався», аргументуючи тим, що Дамір не був капітаном цього клубу і не приймав рішення;

 2) він подивиться всю нашу тактику, монтажі, найменші деталі ловлі. І нюанси, які ми вдосконалювали протягом довгого періоду, будуть працювати проти нас на наступних змаганнях. Я відповідав, що це не проблема, бо, по-перше, придумаємо щось нове; по-друге, чим сильніший внутрішній чемпіонат, тим легше потім буде на чемпіонатах світу – згоден, аргументи на «трієчку», але нічого кращого я не придумав… Суперечки були дуже довгими, нервовими, інколи на підвищених тонах, але ціль була – виграти. Все інше в той час не мало ніякого значення. Ніхто в клубі не поділяв мою думку, але я вмію в таких ситуаціх відстоювати свою точку зору – хлопці сказали: «Ти капітан – роби, як вважаєш за потрібне».

    Так, як ми були малознайомі, на тренуванні в Угорщині я ловив кілька днів саме з Даміром в секторі, щоб остаточно переконатись, чи варто цю людину брати в збірну. І, мушу сказати, що не шкодую про це рішення, бо тоді Дамір взяв на себе і вправно виконував частину обов‘язків по складанню карти водойми, роботу з суддями, фільтрування інформації і т. д…

    «Сто штук! Сто штук! Сто штук!» – підстрибуючи, на дикому ентузіазмі Вася побіг в бік свого сектору – я не думав, що він може так швидко бігати…) Стільки щастя в очах я останній раз бачив в свого собаки після того, як його знайшли після тижневої пропажі…)))😀😀😀 

   В протоколі на 9.00 в команди VCC1 2 риби за добу. Обидві риби сфотографовані – 2 амури. Якщо так і залишиться, то VCC2 виграє зону і має три бали за сумою двох етапів, VCC1 другі в зоні і теж три бали за сумою двох етапів. То ж вони займають друге та третє місце, ми будемо четверті. Але, якщо VCC1 зловить одну рибу, то ми стаємо треті за сумою двох етапів. І тут чудо – не встиг Вася щезнути з поля зору, як в групі з‘являється фото з коропом в команди VCC 1.  Виходить, що вони зловили, все-таки, три риби…) Але ж суддя опублікував протокол – їх там дві! Я розумію, що треба частіше чути аргументи своїх одноклубників – виходить, Василь Безносько був правий. Поруч Михаць Ярослав, організатор турніру. Вітаю його і команду з впевненим першим місцем і розповідаю ситуацію. Здивований погляд, дзвінок Даміру. Кажуть, що зловили рибу на тренуванні, а зараз помилково опублікували фото. Роздивляємось фото – неозброєним оком видно, що це той самий сектор, така ж погода – ну явно фото було зроблене сьогодні. Це ж неважко перевірити – на телефоні власника є дата, коли фото зроблене. Але перевіряти не довелося, бо, розуміючи, що це можна перевірити, ніхто і не приховував, що риба була піймана і відпущена. 

   Реакція була наступна «Что конкретно вы нам предъявляете? Какой пункт регламента мы нарушили?»… 

   Давайте про регламент. Я дуже прискіпливо читав регламенти турнірів в 2015-2016 роках, коли в спорті була нездорова ситуація – деякі команди використовували недосконалість регламенту для не зовсім чесних і правильних рішень. Тоді спільними зусиллями ми цю ситуацію переламали, і всі турніри проходили чітко і правильно. То ж регламент читати нема сенсу – вони всі приблизно однакові на комерційних турнірах. Цей регламент я переглянув вже після фінального свистка:

пункт 4.11 – фотографування спійманої риби здійснюєттся одразу ПІСЛЯ ЗВАЖУВАННЯ В ПРИСУТНОСТІ СУДДІ….

пункт 6.4 – непред‘явлення риби до зважування під час чергового проходу суддів карається жовтою карткою. 

пункт 6.1 – порушення будь-яких обмежень, прописаних в даному регламенті карається попередженням… 

   І тут, друзі, ви можете задати дуже логічне питання – чому ми не написали офіційний протест-претензію? Відподідь дає пункт регламенту:

пункт 7.6 – претензія розглядається головним суддею. 

   Віктор Шанюкевич дуже хороший суддя з великим досвідом. Завжди судить чесно, правильно і порядно. Крім тих випадків, які стосуються Даміра Шихотарова. Причому особисто Віктор практично завжди сам судить ту зону, в якій ловить команда Даміра – хто хоче переконатись, проаналізуйте змагання на Прилбичах та Кричевичах в останні роки. Я регламент не читав, але Віктор його читав точно. Виникають логічні питання:

  1. Прочитавши ситуацію за 2 години до фінішу, що заважало судді знаходитись саме біля того сектору VCC 1, щоб унеможливити будь-яке порушення? Адже Віктор має аналітичний склад розуму, і точно розумів, що відбувається. 
  2. Якщо, навіть, судді поруч немає, чому команда Даміра так відкрито і впевнено фотографує незважену рибу, ризикуючи отримати жовту картку і попередження?   Зрозуміло, що поруч нема команди, яка б процес зважування могла побачити (сусіди знялися достроково), але ж суддя знаходиться на протилежному березі прямо навпроти, і без проблем може бачити все, що відбувається навіть без додаткової оптики, просто повернувши погляд в той бік. В жодного спортсмена, що знає, як судить Віктор, не виникне навіть сумніву в тому, що картка буде 100% при такому порушенні – Віктор жорсткий, принциповий та справедливий суддя;
  3. Чому при обговоренні цієї ситуації на фініші Віктор відкрито займає позицію Даміра, хоча точно розуміє, що є порушення регламенту турніру?

На мою переконану думку відповідь проста і очевидна. Віктор не просто друг Даміра, а ще й партнер з ловлі риби на мормишку. Вони вже багато років виступають однією командою на різних змаганнях, в тому числі і чемпіонатах України. Київська, Рівненська, Львівська, Тернопільська області – разом об’їздили пів України в одному авто, жили в одних номерах, їли з одних тарілок. Це далеко не перша ситуація за останні кілька років. Коли справа стосується клубу VCC, принциповість та справедливість головного судді кудись дівається. Хоча справедливо зазначити, що у всьому іншому Віктор дуже хороший суддя.

 Ну і трохи висновків, бо лише правильні висновки після змагань дають можливість вдосконалюватись. 

Стосовно процесу ловлі:

  1. тактично в другому етапі ми зробили все правильно. Свідченням цього є те, що три команди, що були найближчими сусідами наших команд, зловили всього по 1 рибі кожна (всього три риби). Ми ж на дві команди зловили 27 риб. На ловлю команд, що стояли далі, вплинути було неможливо;
  2. з реалізацією і технікою все добре – ми мали всього 1 схід на дві команди;
  3. не всю рибу ми зловили в секторі – мали багато «піків» в зоні А і не зуміли з ними розібратись – треба буде над цим працювати на тренуваннях при аналогічній ситуації; 
  4. Чи задоволені ми результатом – так. Четверте (а фактично і справедливо третє) місце – хороший результат при такому жеребкуванні.

Стосовно «математично-шахової» ловлі клубу VCC висновки робіть самі. Я, принаймі, тепер більше буду слухати поради своїх одноклубників і частіше читати регламенти…) 

Загалом турнір супер – ми отримали массу задоволення, за що велике спасибі організатору Михацю Ярославу! 

Сезон в активній стадії, так що всім НХНЛ і до зустрічі на водоймах! )

P.S. Шановні учасники клубу «VCC-соточка». Точніше, не всі, а ті, хто приймав рішення на цьому турнірі. В регламенті ще не було прописано дуууже багато речей. Бо ж організатор, складаючи регламент, розраховував на адекватність… Безкоштовна порада – ви могли би не порушуючи регламент:

  1. привезти з собою рибу в багажнику;
  2. перенести рибу просто посеред білого дня з сектора С1 в сектор C4 або навпаки.
  3. ….
  4. ….

Це не заборонено даним регламентом…) Так шо наступного разу читайте уважно – методів виграти (на@бати) дуууже багато…) 

І ще… Мене питають, а як би ти зробив…) І я собі моделюю ситуацію. Є, наприклад, Коля Григоращенко, з яким я знайомий менше, ніж з вами, шановні спортсмени «VCC-соточка». Ну чи Погоріляк Роман, чи Баник Іван… Вони вже не є учасниками клубу РК Кричевичі, але колись ми разом стояли на п’єдесталі під гімн України! Уявімо собі змагання, де вони на моєму місці, а я на вашому… От не розумію, як після такого вчинку я б дивився їм в очі… Яка  була б ціна такої медалі… Що би я згадував, і як почував би себе, дивлячись на кубок на поличці… 

Чем ниже человек душой, 

тем выше задирает нос. 

Он носом тянется туда, 

куда душою не дорос!

(О. Хаям)