Уінстон Черчіль колись сказав: «Успіх – це вміння рухатись від невдачі до невдачі без втрати ентузіазму». Розкладушка і спальник тобі краще і миліше шикарного ліжка в п’ятизірковому готелі на Мальдівах, а сосиски, підсмажені на мангалі смачніше яловичого філе в червоному вині, яке подають в ресторані на Єлисейських полях. Ти плаваєш на човні з ехолотом, вивчаючи рельєф водоймища і палюче сонце зовсім не перешкода. Ти виважуєш рибу в проливний дощ і думаєш про те, що спрацював черговий експеримент з насадкою не звертаючи уваги на те, що вибіг з намету в тапках, а не в чоботях. Вдома залишився бізнес, невирішені домашні проблеми – але ти всім цим будеш займатися потім. А зараз з диким ентузіазмом тестуєш корми, монтажі, вибираєш фракцію, міняєш тактики – методом проб і помилок рухаєшся вперед до своєї мети.
Мета на Чемпіонаті світу з ловлі коропа 2017 була проста і чітка. Завдання мінімум – потрапити в призи, максимум – перше місце. Сотні тисяч карпятників України та торгова марка “Carp Pro” нас всією душею підтримували, хоч і досить скептично ставилися до наших наполеонівським планів, так як в цьому складі збірна України поїхала вперше. Хотілося б подякувати:
Торговій марці “Carp Pro”. СПАСИБІ за те, що підтримуєте і збірну України з карпфішінгу, і взагалі короповий спорт!
Тим нечисленним уболівальникам, які вірили в те, що ми повернемося з першим місцем – ми дуже не хотіли вас розчарувати!
Армії вболівальників, які хоч і підтримували нас, але в хороший результат не особливо вірили – це був стимул всім довести, що ми можемо!
Своїй коханій дружині Катерині, яка, як завжди, мене підтримувала протягом усього сезону і постійно повторювала, щоб з Угорщини я без першого місця не повертався. Така підтримка дуже багато чого варта!
Перед Чемпіонатом світу 2017 для нашого клубу склався дуже вдалий сезон. Так вийшло, що ми виграли або були в призах майже на всіх змагання, на яких брали участь. Ну і тут, звичайно ж, хочеться згадати відбори, які після зимових довгих і гарячих суперечок все ж вирішено було проводити на Деседі. У відборах брали участь п’ять клубів – два одеських, харківський, львівський і ми, РК Кричевичі. Тиждень щільного тренування показав нам, що водойма хоч і не складна, але зі своїми особливостями. Причому для досягнення результату ці особливості треба знати:
Ближня брівка. Єдина яскраво виражена. Але на ній риби немає !!!
Будь-яка сипуха – зло.
Годування кулями дає багато мінусів і мало плюсів.
Виграшна тактика – ловля з жорсткої лінії, яка на відстані 120-150 метрів.
В день риба краще клює тільки за кормом.
У кормі повинен переважати варений бойл.
Так як три клуби на тренування не поїхали, то ми розуміли, що їм складно буде ловити, не знаючи цих речей. Так, звичайно, там дуже досвідчені карпятники, хтось на другу добу розбереться, але це буде лише друга доба – наздогнати буде непросто. Але окрім нас на тренуванні були і хлопці з ЛКК. І ми ні на секунду не сумнівалися, що, маючи величезний досвід лову, в тому числі і на попередніх трьох чемпіонатах світу, вони точно так само, як і ми, розібралися з водоймою. Постало запитання – як обіграти ЛКК.
І придумали ми наступне:
На водоймі за день до старту відборів фінішували змагання. Ми розуміли, що в тій частині водойми, де тільки закінчилися змагання, відборів не буде, так як це абсолютно нелогічно. Залишалися ще 3 місця, де можна було б в ряд посадити 15 команд. У двох ми половили рибу по 3 дні, третя ділянка не встигли обловити, зате дуже добре його промаркерили. Саме цю, всього лише промароквану, а не відловлену ділянку Влад Бугай вибрав для відборів. Трохи не пощастило, але нічого – ми до цього були готові. Тобто перший козир – нам не потрібно буде витрачати час на маркер на старті. Ми чітко знали, на якій відстані починається тверда смуга у всіх секторах.
На етапі збору інформації про водойму ми з’ясували, що є багато сома, причому настільки багато, що регулярно проводяться змагання по цій рибі. І, звичайно, були готові з ним воювати. Але, як виявилося, сом взагалі не заважає ловити. Увечері за вечерею на загальних зборах вирішили, що, якщо зловимо сома, обов’язково його сфотографуємо, і відправимо фото по групах. А, раптом, наші конкуренти якось на це відреагують і почнуть робити що-небудь, щоб сома відсікти. Це, теоретично, повинно було їм перешкодити ловити коропа. Але сом ніяк не хотів клювати – повний ігнор наших свімів і насадок. І тут в останню добу поруч з нами причалює човен, і з неї 2 рибалок виносять красивого сомика – ну як раз для фотосесії !!! Я не знаю, допомогло нам це, чи ні, але посміялися ми від душі))))
Ну і найголовніше – дальність. Саме дальність могла стати вирішальним фактором на Деседі. Тому ми свою головну дальнобійну міць, Василя Безносько, залишили в запасі. Ця людина є унікальною не тільки тим, що може кинути за 200 метрів, це вміють багато, а тим, що може працювати на наддістанціях все четири доби, і при цьому не спати. Я іншого такого карпятники в Україні не знаю. І він залишається на заміну, готовий в будь-який момент підсилити будь-яку з трьох двійок.
Нам традиційно не щастить з жеребом. Не знаю, чому так, але, мабуть, не їли в дитинстві те, що інші спортсмени, може бути, треба заклинання вчити якісь, може, піти до якоїсь бабці, щоб яйця викатала …))) Факт – не щастить. Причому дуже часто нам навіть тягнути не доводиться – залишається останній сектор.
І тут ми, по суті, боялися того, що жереб буде не на нашу користь. Але витягнувши комбінацію, ми зітхнули з полегшенням. Ура – у нас один крайній сектор! І точно така ж комбінація у ЛКК – теж один крайній.
Тут хотілося б відразу відзначити, що у нас і у ЛКК випав найкращий жереб. Решта клубів хоч і мали крайні сектора в зонах, але їх крайніми можна назвати дуже умовно – через 100 метрів починалася інша зона. Крайній сектор нам дістався в зоні А, де ловила двійка Баник Іван – Погоріляк Роман. Були великі шанси взяти в цій зоні один бал. У зоні С, де у ЛКК був крайній сектор, ловили Івасишин Ігор і Сениця Маркіян, у яких завдання мінімум взяти 2 бали. І я розумів, що результат змагань вирішиться в зоні В, де ловили я і Грабович Іван.
І саме тут, в цій зоні я отримую сусідів, з якими дуже складно боротися. Зправа найдосвідченіші Долинич Ігор і Таргонський Дмитро. Зліва – одна з найсильніших команд України – Піраньї, що володіє понадальнім закиданням.
Знаючи цих сусідів я розумію, що легкого життя не буде. Ці хлопці будуть ловити до останньої секунди, незважаючи на результати. Старт ми програємо геть. Як і варто було очікувати, на перший вечірній протокол наша двійка в зоні А перша, в зоні С друга, а наші праві сусіди нас здорово обійшли. У них 4 риби, у нас одна. Правда, ми теж мали 4 покльовки, але 2 прикрих схода і один обріз поставили нас в незавидне становище. Попереду ніч, і саме на неї ми розраховуємо. Нам дуже потрібно до ранкового протоколу обійти ЛКК. Тоді ми зможемо без проблем реалізовувати свою тактику, а їм доведеться щось міняти.
Йти першим завжди простіше, аніж наздоганяти. Наздоганяючи, доводиться ризикувати, змінювати тактику, і можна наробити купу помилок. У підсумку так і вийшло. Ми, поставивши впевнено рибу на корм, обійшли сусідів і вийшли на перше місце і в зоні, і в турнірній таблиці. У нас 4 бали (1 + 1 + 2), у ЛКК 5 (1 + 2 + 2). Ну а, якщо ми перші, то і міняти нічого не потрібно. Ми годували і ловили по тій тактиці, яку обрали ще на тренуванні, нічого не додаючи і просто намагаючись не звертати уваги на те, що роблять сусіди. А Вася все чекає на заміну. З одного боку, в зоні В все може помінятися, і він потрібен буде тут. Але в зоні С хворий Маркіян, який працює на дальніх дистанціях з температурою 38+. Очі у Василя налиті кров’ю, як у бультер’єра перед сутичкою. Видно, що він готовий в будь-яку секунду кинутися в бій. У нас клювання. Беру палицю – риба є. Протягаю метр, зачіп. Проходить 20 секунд – зачіп поплив. Проплив 5 метрів, і знову стоїть мертвим вантажем. Так хвилин 10 – плаває паралельно до берега. Роблю висновок – мабуль, сом. Немає часу з ним возитися, починаю тиснути, готовий до того, що можу порвати жилку. Потрібно ловити – палка не працює. І ось сом поплив.
Виважую, підтягую до берега, і бачу просто величезного коропа. Розумію, що це 100% буде рекорд водойми і однозначно мій особистий біг-фіш. Завдання ускладнюється тим, що на коропа висить ще штук 5 обірваних оснасток. Хвилин 10 акуратного виважування, заводжу в підсак. І тут прикра помилка. Будучи впевненим, що мій напарник забрав рибу в підсак я розслабляюся. Але риба не в підсаку. Обрив жилки. Прикро, прикро – дитяча помилка, але так буває …
В цей час приходить інформація із зони С про те, що Маркіян вже ледве кидає. Виходу немає – Вася заходить замість нього з чітким завданням спробувати наздогнати ЛКК, щоб отримати три перших місця у всіх зонах. Богатирська силушка знаходить вихід разом з адреналіном – першим закидом він ламає Фрі-Спірит, другим – ХТ-шку, після цього бере свій улюблений Sportex FBC з жилекою 0,23 від KATRAN і починає ловити рибу в космосі, куди інші не докидають.
Зона А пішла в величезний відрив, а у нас знову клювання і красень-амур 17+, біг-фіш змагань, стає жирною крапкою перед протоколом 2,5 доби.