Согласны ли Вы с тем, что главное в карпфишинге – точка ловли? (Николай, Пермь)
Давайте для початку визначимо, що таке точка лову чи місце лову. Для мене це якесь певне місце, яке розташовується біля кормової точки чи в ній і має певні розміри (3 метри на 2 метри наприклад). Якщо хтось просто кидає 160 метрів будь-куди, то це вже не точка лову, а дистанція лову. А коли ті оснастки падають через раз від 150 до 160 метрів в хаотичному порядку, то це і не точка, і не дистанція, це просто ловля в секторі. І я дуже часто бачив таких спортсменів, які були впевнені, що ловлять в точці, а насправді ловили в секторі.
Більшість короп‘ятників дуже люблять поговорити. Розмови часто починаються з того, що ми розказуємо друзям по хоббі цікаві історії з водойм, а завершуються часто суперечками на тему, що найважливіше в карпфішингу. Одні кажуть, що точка ловлі; інші, що корм; треті ж відповідають, що корм рибу не ловить, ловить рибак і т. д…)
Але істина, як завжди, десь посередині. Для початку потрібно пам‘ятати, що карпфішинг – це спорт! От давайте порівняємо його, наприклад, з боксом. Що головне в боксі – швидкість, таймінг, фізична сила, витривалість, вміння тримати удар, досвід, майстерність…? Немає жодного тренера, який щось поставить на перше місце і скаже – це найважливіше. Все важливо! Щоб перемагати, боксер не може володіти однією чи кількома якостями…
Тепер про карпфішинг. Якщо ми приїжджаємо на водойму, де на 10 гектарів плаває 25 коропів, температура води 8-10 градусів і купа мотиля та мушлі – тут однозначно потрібно добре володіти технікою маркеріння, бо риба не буде харчуватись будь-де. Але чи часто змагання з карпфішингу проводяться в таких умовах? Ні! Ми приїжджаємо на добре зариблені водойми, де в риби шалена конкуренція за корм. Якщо короп голодний і активний, то він шукатиме їжу в будь-якому місці водойми, незалежно від того, є там бровка чи нема, є там тверде чи намул, є там ракушка чи її ніколи в цьому місці не було. Якщо ж він неактивний, то відійде в зону спокою, де нема жилок, запахів і падаючих на голову спомбів. На поведінку риби впливають:
– кількість риби у водоймі (будь-якої риби);
– наявність чи відсутність кормової бази;
– температура води;
– тиск;
– пресинг;
– рельєфність;
– наявність чи відсутність зони спокою.
І в залежності від сукупності цих факторів потрібно вибирати тактику. Твердження, що основне точка ловлі – дуже груба помилка. Інколи таке переконання приносить результат, але часто приводить до фіаско.
Давайте розберемо на прикладах.
1. Кричевичі.
– кількість риби дуже велика;
– кормова база через це відсутня;
– рельєфність середня;
– величезна зона спокою по центру (500 на 300 метрів).
Якщо задіяно 30 команд, які стоять в сильному пресингу, температура води 18+, тиск сприятливий, то значимість точки ловлі десь біля нуля! Вірна тактика, підходящий корм, потрібна фракція, презентація насадки, фізична підготовка та витривалість спортсменів, дальність – все це набагато більше впливає на результат, ніж точка ловлі.
2. Прилбичі.
Дуже складна водойма! Тут написав багато тексту, але потім все видалив, бо нашим хлопцям треба ще чемпіонат світу вигравати….)
3. Деседа (чемпіонат світу 2017).
– кількість риби середня;
– кормова база достатня;
– рельєфність середня – є явно виражена бровка 60-80 метрів і тверда полоса приблизно 20-метрова на відстана 110-150 метрів, залежно від сектору;
– величезна зона спокою на ЧС від середини до протилежного берега.
2 дуже перспективних місця, бровку та русло, всі команди знайшли знайшли з першої ж протяжки маркера. Саме там на тренування при відсутності пресингу найкраще клювала риба. Але тут їх і підвело твердження, що основне – точка ловлі. Риба від пресингу відійшла в зону спокою. На бровці її не було взагалі, на твердій полосі дуже рідко клювала. Основна маса риби була зловлена командами, що могли ловити далеко. Наші сусіди зліва, господарі водойми збірна Угорщини 2 дні розгодовували русло, і не ловили. Підловлювати почали тоді, коли вийшли дальше.
4. Сербія (чемпіонат світу 2018).
– кількість риби дуже мала;
– кормова база величезна;
– рельєфність вище середнього;
– зона спокою відсутня.
Тут безумовно точка ловлі була найважливіша. Ми маркерились довго, багато, вимірюючи кожен метр і намагаючись покласти насадку в потрібне місце. Стільки, як в Сербії, клуб РК Кричевичі не маркерився ніде і ніколи.
5. ПАР (чемпіонат світу 2019). Буду писати про зону С, так як саме там я змагався.
– кількість риби дууууже велика;
– кормова база відсутня повністю;
– рельєфності нема;
– зона спокою величезна.
Ловля саме в зоні С є найяскравішим прикладом того, як твердження «точка лову на першому місці» приводить до поганого результату. Одна дуже сильна команда почала на старті маркеритись. Причому, дуже довго і професійно. Звичайно, знайшли якісь перспективні, на їхню думку місця. І на основі цього почали будувати тактику, прив‘язуючись до точок. В результаті це призвело до того, що вони програли і сусідам зліва, і сусідам справа. Бо там настільки голодна риба, що їй було абсолютно все одно, де лежить корм. Вона клювала нон-стоп в будь-якому місці – треба було просто закинути далі, ніж лежить корм. І час на маркеріння, по-перше, даремно витрачений, по-друге, загодувавши кілька точок, вони розтягнули рибу по сектору. Тут всі фактори були важливіші, ніж точка лову:
⁃корм;
⁃фракція;
⁃дистанція;
⁃подача насадки;
⁃стік чи рішення про його відсутність;
⁃фізична витривалість спортсмена;
⁃логістика в секторі;
⁃швидкість…
⁃і т. д.
Маркер не потрібно було навіть розкладати.
Стереотипне мислення – те, що заважає багатьом сильним спортсмена досягати результату. Як в боксі нема найважливішої якості, так і в карпфішингу не можна щось поставити на перше місце, а щось на останнє. Як в боксі потрібно готуватись до кожного суперника, так і в карпфішингу потрібно готуватись до кожної водойми. Якщо в тебе суперник Василь Ломаченко, то, напевно, потрібно готуватись… Навіть не знаю до чого – краще просто не виходити на ринг…) В карпфішингу нема таких команд, як Василь в боксі – обігрувати можна всіх! Але для цього потрібно відкинути стереотипи, і перед кожним змаганням думати, аналізувати та прораховувати, вибираючи правильну тактику. Не можна щось ставити на перше місце, а щось на останнє. Важливо все! Причому інколи команди програють якраз через те, що якісь речі вважають важливими, а на інші уваги не звертають, вважаючи їх дрібницями. В карпфішингу немає дрібниць…
Але про це ми напишемо, можливо, наступного разу.
PS. Якщо хтось з гуру карпфішингу каже Вам, що ловлю не можна розпочинати до того часу, поки не намалював повну карту сектору, то знайте, що ця людина помиляється.
Чи завжди ми бачимо маркер в руках спортсменів збірної Румунії? Ні! Але їхня тактика дозволяє їм часто закатувати під асфальт навіть найсильніших сусідів…
НХНЛ і до зустрічі на водоймах!