Про секрети
Що тільки не роблять спортсмени, щоб зберегти в секреті свої напрацювання. І лабораторії закривають, і в сектор заходити не дозволяють, і пудрою насадку обліплюють… В Іспанії на Чемпіонаті світу 2015, що проходив на річці Ебро, іспанці закидали, використовуючи відро, щоб не було видно насадку! )
Ми ж вважаємо, що тримати в секреті всі свої напрацювання – безперспективно. І причини тут дві.
По-перше, якщо я маю купу секретів, то я ловлю, використовуючи їх. І, якщо при цьому я в призах, то для чого мені шукати щось? Якщо ж про мої секрети всі знають, то я просто змушений думати, аналізувати і придумувати щось нове, щоб бути на крок попереду конкурентів. Тобто, відсутність секретів – прямий шлях до самовдосконалення. А ми хочемо самовдосконалюватись, бо розуміємо, що без цього чемпіонат світу не виграти!
І, по-друге, знання якихось секретів абсолютно не гарантує того, що хтось зможе повною мірою їх використати. Бо не достатньо знати, яким бойлом годувати. Треба ще розуміти і відчувати, скільки, куди і якої фракції його кинути. І в більшості випадків рішення потрібно приймати в залежності від того, як і що роблять сусіди.
Про правду
Кожен спортсмен-початківець, розуміючи, що досвідчені монстри карпфішингу все тримають в секреті, їде в офіс, вмикає комп’ютер, і починає шукати інформацію в інтернеті. І ось він там знаходить звіт про те, що команда “Два кума на мотоцику” розірвала водойму на бойли “МФК-бейтс”, що розшифровується “Моя Файна Кобила – бейтс”. Насадку робили з поп-апом від відомої англійської фірми “Пансамсклепав”, використовуючи гачки від “Коваля Степана”. І ось він, в очікуванні спортивної боротьби і дози адреналіну, мчить з рибальського магазину, купивши весь цей непотріб за 21000 гривень. Результат на змаганнях самі розумієте який – ні результату, ні задоволення, ні адреналіну…). 99% інформації, яку ми можемо знайти в інтернеті – звичайна реклама. Її викладають або самі виробники, або команди, яких спонсорують ці виробники. Ловлять на одне, а пишуть, що на зовсім інше. Бо на те лайно, що дає безкоштовно спонсор, не клює…
Ми ніколи не писали, не пишемо і не писатимемо нісенітниці. Якщо ми щось не захочемо розповідати – не будемо. Але якщо ми про щось написали, то можете бути впевнені – це не реклама, це ПРАВДА. Хочеться, щоб ті хлопці, що прийдуть завтра в короповий спорт, користувались хорошим бойлом, надійною жилкою, якісними гачками… Це буде спонукати виробників, в тому числі і українських, робити якісний продукт. Ну а від цього виграє карпфішинг в цілому.
Почну з першого етапу. На Прилбичі, які ми добре знаємо, їхали впевнено. І водойма знайома, і вигравали не раз, і підготувались добре. Але так сталось, що через несприятливе жеребкування і кілька власних помилок, ми опинились на третьому місці з семи клубів.
Так як ніхто з нас не був жодного разу на Мар’ївці, потрібно було зібрати якусь інформацію про водойму. Дякую всім, хто допоміг нам у цьому питанні – ваша інформація дуже була корисна!!! Ми з’ясували, що:
- Водойма спускна.
- Немає не заліку, карася, плітки, ляща і т. д.
- Можна виграти навіть на амурі в деяких секторах.
- В призах 2 крайні сектори.
- Працюють бойли Грандкарп і Володимира Мазепи. З смаків – переважно все, що сквід. Крім того багато команд ловлять на зернову програму (це ми до уваги не брали, бо не уявляю собі, як можна зерновою програмою обіграти сусідів, що приїхали з якісним бойлом).
- Риба клює на бровках (що було теж одразу нами відкинуто. Бо при такій погоді і великій кількості риби вона клює всюди, причому на всіх водоймах. Тим більше, озеро – тарілка, де немає якогось рельєфу).
Інформацію зібрали, підготували три програми, сіли в машини і вперед!
Кубок Мар’ївського водосховища (тренування).
Хоча можна було б доїхати без зупинок, вирішили переночувати в Полтаві, щоб зберегти фізичні сили, так як турнір обіцяв бути важким, “рибним” і насиченим. Добре відпочили в комплексі “Глухомань”.
Дорога Полтава – Мар’ївка запам’ятається надовго. Завдячуючи навігатору, проїхались по повному бездоріжжю і по кукурудзяних полях, але то не проблема. Хоч і з запізненням, але ми на Мар’ївці!
Жеребкування
РК Кричевичі-1 (я і Маркіян) витягуємо сектор 11. Із зібраної інформації висновки зробити складно, бо вона різнилася. Хтось розказував про джерела і про те, що хтось колись тут вигравав, інші – що ми попали в повну ж… і можна змотуватись і їхати додому…)
РК Кричевичі-2 (Ігор та Руслан) і РК Кричевичі-3 (Саша та Володя) витягують 25 та 26 сектори відповідно. Тут згідно 100% зібраної інформації сектори не просто погані, а дуже погані. Ніхто і ніколи нічого не вигравав.
Тобто маємо 2 погані сектори і 1 напівпоганий. Для тренування саме те, що потрібно. Бо, витягнувши, наприклад, 40-й, важко було б щось протестувати.
Розкладання табору виявило ПЕРШУ нашу ПОМИЛКУ – логістичну. Ми везли всі снасті на три двійки в одному причепі. І змушені були їздити цілий вечір один до одного, щоб забрати то сигналізатори, то ліхтарики, то батарейки… Це було враховано при підготовці до Кубку України.
Старт
Як виявилось, наші два сектори 25 і 26 розвернуті так, що ми змушені ловити з однієї точки. Тобто, якби 26 сектор (РК Кричевичі-3) закинули першу палку на 160 метрів, то зібрали б всі чотири палки 25 сектору. В цих умовах тестувати 2 різні програми з однієї точки лову було неможливо. Пересувати ж сусідів після старту теж не вихід. ДРУГА ПОМИЛКА – потрібно було затвердити напрямки до старту. Тому ми прийняли рішення забрати одну з трьох програм з тесту. Забрали ту, в якій були найменш впевнені, і залишили дві, які використовуємо часто і багато. Отже:
РК Кричевичі-1 працюють на програмі DUDI BAITS
РК Кричевичі-2 і РК Кричевичі-3 працюють нашим бойлом, який ми катаємо самі на базі CCMOORE Odyssey XXX.
Старт змагань був о 7 ранку, годуватись ж важким кормом можна з 9 ранку. Маркеріння могло злякати рибу. Тому було прийняте рішення не маркеритись, і пробувати на старті зловити ту рибу, що є в секторі. І це принесло результат. Всі три двійки на старті почали ловити, причому в непоганому темпі. Отже, як стартувати на Кубку України, ми вже знаємо.
Коли стартові покльовки майже завершились, почалась реалізація запланованої тактики. Вона, насправді, була дуже проста. Завдання – багато годувати і виграти. Не друге, не третє місце. Це після результату на Прилбичах нам аж ніяк не підходило. Тому ми їхали з великою кількістю корму, бо при дозованому годуванні розраховувати на перше місце на водоймі з такою концентрацією риби було нерозумно.
І ми почали годувати. В день кожна двійка викидала у воду 30-40 кг корму.
Далі все просто. Всі двійки працювали за планом. Годували і ловили. Наша двійка підловлювала вдень, і нон-стоп ловила вночі. Нічні покльовки в нас закінчувались рівно о 9.00, коли в воду падав перша куля наших сусідів.
За перші 3 доби ми змогли поспати приблизно по 2 години кожен. Бо вночі спати просто не було часу, вдень ж жара 30+ не давала можливості заснути. А турнірна таблиця дозволяла нам претендувати на перше місце. Наші конкуренти команда “Фото-Баня” навпаки, нон-стоп ловили вдень і вночі підловлювали.
Ми дуже сподівались, що вони, як і ми, фізично здадуть. Бо їх, як і нас, було двоє, і, логічно, що почувалися вони не набагато краще…) Ми ж вирішили пожертвувати кількома денними рибами заради того, щоб зберегти свіжі мізки і фізичні сили на ніч. В четверту добу з 9 ранку і до 15.00 ми обоє спали. За цей час покльовок не було, хоча сусіди взяли кілька риб.
Цей сон був дуже необхідний.
О 15.10 у воду полетіли спомби, знову почала підловлюватись риба, а до 19.00 ми змогли якісно підготуватись до четвертої ночі, яка і стала вирішальною. І, хоча на нагородження ми їхали за другим місцем, виявилось, що нам, все-таки, вдалося обійти команду “Фото-Баня” на кілька кілограм. Кричевичі 2 і Кричевичі 3 виступили теж дуже сильно, зайнявши 2 і 4 місця в своїй зоні. Непоганий результат, як для їхніх секторів.
Загалом, тренування вдалося. Ми змогли в не найкращих секторах показати результат. Причому, в різних зонах і на різних програмах. За результатами тренування були зроблені висновки:
- Видовий склад риби
Незаліка і сорної риби дійсно нема. Є велика кількість “Румунського” коропа середньою вагою до 4 кг, і є велика кількість риби 7-12 кг. Причому, можна вибирати, яку рибу ловити кормом і фракцією. Вирішено було ловити саме “Румуна”. На амура спеціальні точки не робимо. Але так, як годуємось багато і якісним кормом, то при його теоретично можливій активності була впевненість, що він затримається в секторі. Тим більше, з кількох амурів, зловлених на змаганнях, одного зловили ми. - Корм і кількість
Відпрацювали у нас добре дві програми. І програма DUDI BAITS, і програма на нашому бойлі. Вибрати вирішили ту, яка відпрацювала краще. Хоча, можливо, роль зіграв сектор, але їдемо на DUDI. По кількості корму висновок простий – годуємось дуже багато. Кожна команда за добу мала висипати у воду 40 кг корму:1. 15 кг бойла
2. 15 кг пелеца
3. 4 кг коноплі 3K BAITS звичайної
4. 4 кг коноплі 3 K BAITS з перцем
5. Кукурудза і тигровий горіх (кількість на розсуд двійки) - Дистанції
Вночі риба клювала з корму, 5-10 метрів за кормом, а іноді і 5-10 метрів перед кормом. Вдень риба підловлювалась далі за кормом. - Поводок
Той поводок, на який ми на більшості змагань ловимо, показав себе і тут. - Насадка
Вафтерс від DUDI BAITS з поп-апом від CCMOORE грушкою.
Вночі цей вафтерс працював як з поп-апом, так і без нього. - Жилка
Сектора на Мар’ївці дуже вузькі. Поставити 2 редподи, чи стійки не виходить – нема місця. Доводиться ловити з одного редподу. При активній ловлі вночі дуже важливо мати жилку, яку добре видно. І для того, щоб бачити напрямки, і для того, щоб при виважуванні бачити, під якою жилкою риба. Тому нами була намотана Sinapse Neon 0,25 діаметру. На випадок необхідності кинути далі були запасні шпулі Synapse Eclipse 0,23 діаметру. - І найважливіше – мотивація!
Можна мати найкращий секретний корм, придумати супер-тактику, навчитись розуміти мову коропа… Але без довіри і взаєморозуміння в клубі, без готовності всіх викладатись на 100%, без хорошого нАстрою і правильного настрОю досягнути результату складно. Перемога в Угорщині додала всім хлопцям впевненості. Ми розуміли, що потренувались ми краще, ніж інші клуби. Розібрались з водоймою, з тактикою, з програмою. Ми знали, де ловити, як ловити, скільки, чим і коли годувати – ми їхали за першим місцем і путівкою в Сербію!
Далі буде… 🙂
